31.03.20202 П 15 Українська мова

Тема: Ефективність мовлення

План:

1. Ефективність мовлення.

2. Стратегія та тактика мовленнєвої поведінки.

3. Комунікативний намір.

4. Мовленнєвий вчинок.

Завдання:

1. Прочитайте текст.

2. Проаналізуйте промову за схемою.

3. Зробіть докладний план тексту.

Схема аналізу промови

1. Яка тема виступу? Чи досягнуто його мету?

2. Який матеріал використано в тексті виступу?

3. Яка композиція промови? Які методи викладу матеріалу використано?

4. Чи логічна, чи доказова промова? Знайдіть аргументи, що наводить промовець для аргументації своєї думки.

5. Назвіть естетичні ознаки тексту промови.

6. Чи відповідає промова критеріям правильності, точності, виразності, багатства мовлення?

7. Чи встановлено контакт з аудиторією? За допомогою яких засобів?

І. Джефф Безос, промова для випускників Принстонського університету, 30 травня 2010 року

«Коли я був маленьким, усе літо я проводив на ранчо в Техасі, у бабусі з дідусем. Одного разу в одній з поїздок із ними, мені було 10 років, я їхав на задньому сидінні машини, дідусь вів машину, а бабуся сиділа поруч і всю дорогу курила. А я ненавидів цей запах. У тому віці я постійно любив рахувати. У той час була популярна одна антитютюнова кампанія, у якій говорилося, що одна затяжка сигарети забирає до двох хвилин життя.

Я зробив розрахунки для бабусі й заявив їй, що куріння забрало в неї дев’ять років життя. Я думав, що мене похвалять за розум і навички обчислення, але моя бабуся раптом розплакалася. Я сидів і не знав, що робити. Тоді дідусь зупинив машину, вивів мене на вулицю і сказав: «Одного разу ти зрозумієш, що важче бути добрим, ніж розумним».

Я хочу поговорити з вами про різницю між талантами й рішеннями. Розум — це талант, доброта — це рішення. Талант — це легко, він просто є. А рішення можуть даватися важко. Ваш талант може збити вас зі шляху, ви втратите пильність і, можливо, помилитеся в рішенні.

Якось я сказав своєму приятелеві, що хочу організувати свій інтернет-магазин із продажу книг. Він мені відповів: «Так, непогана ідея. Але вона була б ще кращою, якби в тебе не було гарної роботи». Це було логічно, і я ще два дні думав над цією проблемою. Це був нелегкий вибір, але я вирішив спробувати. Не думаю, що я коли-небудь шкодував про те, що спробував і що в мене не вийшло. Мене, швидше, досі дратують ті ситуації в моєму житті, коли я стояв перед вибором і вирішував не пробувати чогось нового.

Коли вам буде 80 років, і ви вирішите проаналізувати своє життя, то зрозумієте, що ця життєва історія повністю складається з рішень, які ви приймали. Ми — це прийняті нами рішення. Створіть свою велику історію».

ІІ. Виступ кардіохірурга Миколи Амосова на лекції в Києві в 1945 році

«Я вважаю, що моє життя вдалося. Якщо б була інша можливість його прожити, я б все одно обрав цей шлях. Хоча спочатку хірургом я взагалі не збирався працювати. Однак саме ця справа зайняла 80 % моєї енергії. Можливо, якщо б я її спрямував на свої початкові цілі — природничі науки та кібернетику,— то досяг би більшого. Але хірургія мене так захопила емоційно, що і зараз не відпускає. Вона зробила мене і щасливим, та й нещасливим водночас. Бо вже так людина створена: щастя її так і вимірюється, якщо в неї безхмарне щастя, то вона його ніколи не помічає. А якщо її життя складається з провалів і злетів, то людина вже розуміє ціну радощів. І ось та сама хірургія для мене і була цією діаграмою, так я відчув, що можу бути корисним людям. Бо можна науку популяризувати, дисертації захищати, але відчуття, що ти потрібен людям — це лише медицина і педагогіка. Навіть політичний діяч не відчуває такого прямого контакту з людьми. Але водночас медицина в мені викликає й постійне відчуття провини перед тими, кого не врятував, а кого, можливо, і відправив на той світ через помилки, які, звісно, були.

Я давно вже збираюся все кинути, але щоразу цього не роблю. Пам’ятаю, як ще був молодшим асистентом і допомагав оперувати в Пітері. А там ці чарівливі білі ночі, і ось я дивлюся у вікно і думаю, яка ж краса, а ми тут, разом з ним помираємо. Як я тоді заздрив людям за вікном, які просто гуляють. Хемінгуей говорив: «Як я хочу працювати, я вже не можу, а так як можу — я не хочу». Коли так станеться, тоді й піду.

Узагалі зараз мене цікавить лише, чи з розвитком технологій та виробництва вистачить людині розуму не зіпсувати свою планету назавжди.

А щодо порад...Ось ви тут зібралися і вважаєте, що багато з вас будуть виконувати якісь поради? Якщо хоч 1 °% буде, то я скажу, що коефіцієнт корисної дії моєї лекції був достатньо високий. Навіть більше за мій операційний день, бо все ж таки тут зібралося багацько людей. І якщо хоч 1 % стануть здоровими, це не погано.

Ну ось, а побажати я вам можу якраз здоров’я. Це, знаєте, дуже приємно. Усе, будьте здорові!»

ІІІ. Шимон Перес, президент Ізраїлю й нобелівський лауреат, у Києві на форумі YES

«Ми, ізраїльтяни, мріяли про свою землю, але земля, яку ми отримали, не була мрією. Це був маленький клаптик, одна тисячна частина Близького Сходу. Ця земля не дуже добре до нас ставилася. Там були болота, москіти, пустеля на півдні, каміння. Вибирати потрібно було між комарами й камінням. На ній було два озера — одне мертве, друге вимирало. Була знаменита річка — але і в ній води не було. Тобто води не було взагалі. Ніяких природних ресурсів теж не було — ані золота, ані нафти. Тоді говорили, що на Близькому Сході є два типи країн — нафтові країни й країни святі. Наша була абсолютно свята, тому що взагалі нічого не було.

Ми були самотні. У нас не було брата за релігією, сестри за мовою чи сусіда за історією.

І ми подумали: найбільше багатство природи — це людина. Люди збагатили землю, а не земля народ.

Ми всі стали вченими. Кожен фермер в Ізраїлі почав дивитися, як розвивати сільське господарство без води, без землі. Ми почали розвивати його. Це було перше у світі сільське господарство, засноване на хай-теку.

У нас не було ні людей, ні зброї, ми ніколи не воювали, у нас було всього 450 тисяч людей, не було генералів, не було військового досвіду. ООН вирішила створити державу Ізраїль, але фактично йшла війна. Що ми могли робити? Дві речі.

Перше — люди повинні були стати мужніми та хоробрими. Вони повинні були зрозуміти, що в нас немає вибору — ми повинні тільки перемогти. Якщо ми хоч один раз програємо — усе.

Друге — оскільки в нас не було зброї, ми почали її виробляти. Щоб удосконалювати армію, нам довелося розвивати IT. Ізраїльський IT-сектор працював на армію. Тому що ми були одні у ворожому оточенні.

Навіщо я вам це розповідаю? Досі я кажу молодим хлопцям або дівчатам: «Друзі, у вас є набагато більше, ніж ви думаєте. Не будьте ледачими. У вас є набагато більше, ніж земля може запропонувати. Ви можете самі робити речі, які вам не дісталися. Це урок для всіх».

Потенціал в усіх людей — дуже великий. Але всі вони трохи ледачі. Якщо хочете чогось досягти, треба працювати. Нічого не падає з неба.

Ваше молоде покоління — чудове... Рахуйте подумки ваші досягнення і мрії. Якщо ваших мрій більше, ніж досягнень,— значить, ви все ще молоді. Якщо навпаки — ви старі».

Домашнє завдання: Прослухати промову С. Джобса